Видишь закон? А он есть! Некомпетентные украинцы.

13 липня відбулася чергова надважлива для українців подія, яку суспільство ігнорує і не до кінця розуміє. 13 липня Петро Порошенко підписав Закон “Про судоустрій і статус суддів”, прийняття якого є одним з ключових етапів судової реформи. Ця новина з’явилася у твітері Президента, а згодом була опублікована в пресі. Олексій Філатов, координатор Ради з питань судової реформи, стверджує, що цей Закон є логічним продовженням змін до Конституції України відносно правосуддя і буде введений в дію одночасно з ними, в кінці вересня 2016 року.

Якщо спробувати відстежити реакцію суспільства, наприклад, в соцмережах, то результати вас здивують. Реакція присутня тільки у профільних журналістів, у юристів, у політичних експертів та у деяких блогерів.

Кажучи простими словами, в країні відбуваються конституційні зміни, приймаються надважливі закони, а суспільство не реагує. Не реагує, тому що не цікавиться політикою? Добре, не цікавтесь політикою. Але навчіться відрізняти політичний балаган від важливих законотворчих подій. (Хоча, згадайте, як популярно коментувати новини про туфлі Юлії Тимошенко! Аж не віриться, що народ у нас такий пасивний.)

Спробуйте запитати у людини в громадському транспорті, чи  читала вона Конституцію України. Гарантую, від вас будуть шарахатися, як від комівояжерів. Запитайте у своїх рідних та друзів, вони читали Конституцію? Судячи з того, які результати показують останні соціальні опитування, вам скоріш за все скажуть, що ні, не читали. Або читали, але ще в школі. Якби на останньому ЗНО українським школярам довелося здавати іспит зі знання Основного Закону України, ми мали б велику подію – більшість випускників не набрали мінімальні бали.

Окей, багато хто скаже, що він дивиться кожного дня новини і зранку читає пресу, тому претензії щодо аморфності українського суспільства не приймаються. Тим не менш, я буду і далі стверджувати, що українець не може називати себе свідомим, допоки він не буде знати Конституцію своєї країни. Людина, яка знає Конституцію, завжди відреагує на новину про Президента, який підписав Закон “Про судоустрій і статус суддів”!

Є також інша сторона не компетенції українців – вони не вміють себе захищати. Знову ж таки, через відсутність мінімальної законодавчої бази. База – вона якби є. Але більшість українців не проявляють до неї жодного інтересу. Чому?

Організатори проекту #АЩОЯКЩО коментують це так:

“У людей один популярний аргумент – навіщо її читати, якщо вона (Конституція)  не працює? Наша задача підштовхнути українців і примусити їх прочитати Конституцію. Ми навіть створили сторінки в соцмережах і кожного дня публікуємо там пости про статті з Конституції, але в адаптованому, юмористичному вигляді. Під час реалізації проекту ми, звичайно, стикаємося з песимістичними, або навіть грубими коментарями відвідувачів у соцмережах. Мовляв, розказуйте що хочете, а я Конституцію читати не буду. Але радує те, що “лайків” і позитивних коментарів значно більше, тому можемо сподіватися на те, що суспільство відкриє для себе Конституцію і почне нею користуватися”

001

29 червня вступив в силу наказ МОЗ про відкритий доступ до реанімацій №592. Простими словами, якщо раніше доводилося приходити до лікарні і вмовляти строгу тьотю в білому халаті пустити вас провідати родича, то зараз ви маєте право на законних підставах проходити до реанімації. Наказ вступив в силу рівно через два дні після того, як моя сестра потрапила до реанімації. Тому, після того, як два дні підряд я штурмувала лікарню і вимагала пропустити мене до сестри, 30 червня я їхала в лікарню з роздрукованим наказом і Конституцією України в руках. Мене зустрів дуже поважний охоронець лікарні, який мало того, що не чув про ніякий наказ МОЗу, так ще й цитую “у мене тут є начальство, я його накази виконую”.

Спілкуватися з охоронцем було дуже цікаво. Як Ольга Фреймут, я на ходу вдягала халат відвідувача і цитувала йому наказ МОЗу. Потім я зачитувала йому Статтю 60 Конституції про те, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні накази, слідом Статтю 68 про те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Насправді, я могла продовжувати ще довго. Ви здивуєтесь, скільки Статей Конституції в той момент були на моєму боці. Врешті решт мене пустили до сестри, а в наступні дні я проходила в реанімацію вільно.

А скільки людей продовжують чергувати під дверима, тому що їх не пускають? А скільки людей в Україні, які навіть не чули про цей наказ? А тепер уявіть собі, скільки ще таких наказів, законів та постанов існують, а ви про них не знаєте.

Я не призиваю кидати все та заглибитися у юриспруденцію. Але я всіх агітую прочитати для початку Конституцію. І не просто її прочитати, а відмітити для себе ті моменти, які у вашому житті особливо актуальні. А далі – практика! Лише через практику і постійне використання своїх прав ми можемо стати сильнішими, більш освіченими та пробивними.

Давайте я приведу вам ще один приклад. Я купую своїй подрузі у подарунок досить незвичайну річ – молоковідсос! Моя подруга нещодавно стала мамою, тому ця річ їй необхідна. Ви мабуть думаєте, до чого тут молоковідсос до Конституції? А ось до чого.

Молковідсос не підійшов! Виявилося, що з деяких індивідуальних причин моя подруга не зможе його використовувати. Тому, нажаль, подарунок за досить велику суму доведеться покласти на полицю. І ось тут я роблю те, що, я сподіваюся, згодом будуть робити всі українці: повертаю свої гроші назад і не складую непотріб на полицях.

Я приїхала у магазин з проханням повернути мені гроші за товар, який мені не підійшов. В руках я тримала чек, товар, Конституцію та перелік товарів належної якості, які не підлягають обміну та поверненню (передбачений законодавством). Я підозрювала, що продавчиня  захоче відмовити мені у поверненні товару, але законних підстав у неї на це не було. Спочатку вона покликала адміністратора, адміністратор в свою чергу подзвонив директору, а директор попросив дати слухавку мені. В ході короткої розмови, під час якої я цитувала йому Закон України “Про захист прав споживачів”, ми прийшли до компромісу: директору – молоковідсос, мені – гроші. І так, звичайно, я мала з собою паспорт.

002

Тепер уявіть, скільки людей не понесли назад той самий молоковідсос, тому що це ж мабуть предмет гігієни і його неможна повертати… Ні, це предмет техніки, і його можна повертати!

Коли Президент підписує закон – суспільство вже повинно бути в курсі подій. Оскільки перед тим, як Президент підписує цей закон, він долає довгий і тернистий шлях через кулуари Верховної Ради, потім його приймають депутати, потім його підписує Голова Верховної Ради, а вже потім він опиняється на столі у Президента. І ми з вами повинні тримати руку на пульсі з самого початку. Кожний окремо і всі разом – ми повинні бути свідомими і освіченими. Бо гуртом легше батька бити.