Украинцы вымирают

В Украине существует угроза обезлюдения территорий. На сегодня, по официальным данным Государственной службы статистики, на подконтрольной правительству территории проживает чуть более 42 миллионов человек.

В целом, с 1993 года Украина потеряла уже почти 10 миллионов населения. Среди основных причин сокращения численности населения — потеря Крыма и части Донбасса, а также ощутимое снижение рождаемости с начала 90-х годов.

Каким образом такое уменьшение численности населения влияет на общее развитие государства, в эфире радиостанции Голос Столицы пояснил заместитель директора Института демографии и социологических исследований Александр Гладун.

(текст публикуется на языке оригинала)

На яких територіях зараз в Україні можна спостерігати зменшення кількості жителів? 

— Зменшення чисельності населення відбувається практично по всій території України. Тобто немає регіону, де б якось демографічна ситуація була б більш-менш нормальна.

В чому основна причина? 

— Зменшення кількості населення відбувається відразу за декількома причинами. При інформації, що зменшилось на 10 млн осіб з 1993 року, слід врахувати, що Державна служба статистики зараз не включає дані по Криму. Тому скорочення чисельності населення демографічно — це приблизно 7,5 млн. За оцінками нашого інституту, десь із цих 7,5-5,5 млн обумовлено скороченням народжуваності. Значить, приблизно 1,1 мільйона — це те, що підвищилася смертність в цей період. І на міграцію теж припадає десь біля мільйона. Але слід врахувати, що це тільки та міграція, яка офіційно реєструється. Зараз ми маємо дуже велику трудову міграцію, і важко сказати, яка чисельність заробітчан планує залишитися за кордоном.

Що саме впливає на внутрішню міграцію та на еміграцію? 

— Передусім, тут за останні роки це два чинники. Перший — це війна з Росією, і ми навіть не знаємо, скільки з Донбасу виїхало на територію Росії, потім в Білорусь, в інші республіки колишнього СРСР. Такої інформації просто немає. Частина людей повертається на Донбас, частина залишається десь. І друге — це економічна ситуація, і взагалі в більшості країн світу така масова зовнішня міграція носить в основному економічний чинник чи таки військовий чинник, коли просто жити людям неможливо. Зараз в основному в нас напрямок трудової міграції — це Західна Європа. В першу чергу це наші сусіди — Польща, Чехія, Словаччина і ті країни, які і раніше були напрямками міграції — це Італія, Португалія, дещо Іспанія. І більшість людей, особливо в Польщу, поки що їздить на заробітки. Але скільки з них залишаться назавжди — сказати важко. Там за різними оцінками вже біля 300 тис. людей сплачує соціальні внески в Польщі. Тобто це люди, які вже вирішили, скоріше за все, там залишитися.

Ще один напрямок міграції — це молодь, на навчання. Тобто зараз наші вищі навчальні заклади програють конкуренцію за молодь. Молодь виїжджає навчатися, тому що там в більшості навчальних закладів сплачують стипендію, дають гуртожиток, і рівень навчання, мабуть, вищий. В різних країнах Європи по-різному. Але вони надають можливість рік, два чи три після закінчення вищого навчального закладу шукати роботу. Тобто не знаю, чи буде повертатися молодь, чи ні, це все дуже складно для України.

Тобто держава не в змозі контролювати ці процеси?

— Контролювати в якому сенсі? Забороняти? Вже зараз ми пройшли той період розвитку держави, коли щось забороняли. Зараз не можна заборонити людям їздити чи заробляти, чи навчатися. А те, що держава не впливає — це однозначно. Тому що ми маємо проблему, навіть роботодавці звертаються, що зараз проблема — набрати робочу силу нормальну, кваліфіковану, більш-менш кваліфіковану. Якщо раніше, років 20, 10 тому це ми називали “витіком мізків”, то зараз на заробітки їдуть всі — робочі професії, медсестри, не обов’язково люди з вищою освітою. І тому, крім покращення економічної ситуації всередині країни, інших рецептів немає, щоб люди залишалися. Тому дуже складно. І в цьому сенсі мало що робиться в державі.

Одна з причин зменшення кількості населення України – це зниження рівня народжуваності. Чому ми й досі спостерігаємо це явище

— Взагалі зниження рівня народжуваності — це такий загальносвітовий тренд. І зараз за рівнем народжуваності Україна десь приблизно на рівні країн ЄС. Тобто тут така ситуація, не дуже гостра. Чому в нас такий стрімкий обвал відбувся щодо народжуваності? То тут зійшлося декілька чинників. По-перше, це скорочення на початку 2000-х років, наприкінці минулого століття це скорочення кількості жінок дітородного віку, що пов’язані з демографічними хвилями, які були викликані ще Другою світовою війною. Другий чинник, який вплинув – це просто зміна репродуктивної поведінки жінок. Жінки просто в нас почали народжувати значно пізніше, і тому кількість дітей, які вони можуть народити, теж буде менша. Третій чинник – це, знову-таки, економічний. Це економічна криза, яка почалась ще в часи перебудови, це наприкінці 1990-х років, і яка ще і досі не закінчилась. Вона просто йде хвилеподібно, але зараз ми теж маємо значне зменшення народжуваності. Усі три чинники накрались, і ми маємо такий дефіцит народження в цей період.

Якось можна змінити державну демографічну політику, щоб вирішити цю проблему?

— Це взагалі дуже складно. Кожна країна вирішує по-своєму. В основному, у нас, якщо ви пам’ятаєте, за часів Ющенка почали доплачувати за народження дитини, але зараз ці кошти дуже малі. Якщо ми глянемо, що відбувається. Жінка вирішила народити, а її якби за це карають, тому що через певний проміжок часу їй не платять заробітну плату взагалі. Вона втрачає дуже сильно в економічному сенсі.

Таке скорочення народжуваності взагалі відбувається по всьому світу, і чим більше економічно розвинута країна, тим менший рівень народжуваності. Це пов’язано з економічними чинниками, з соціальними деякими моментами, наявністю чи не наявністю пенсійної системи. Це багато чинників впливає, але це загальносвітова тенденція — скорочення народжуваності. Вона, перш за все, пов’язана зі зменшенням смертності, тобто це в сенсі глобальних демографічних процесів. Просто в кожній країні вона відбувається у різний час і трохи за різними сценаріями, але загальна схема однакова для всього світу і, в принципі, десь наприкінці цього століття, як прогнозують, чисельність населення всього світу повинно стабілізуватись десь на рівні 10-11 мільярдів людей, якщо не відбудеться якихось природних чи соціальних катаклізмів.

Поделись этой статьей с друзьями:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •