Решение Порошенко о шефстве над ВСУ напоминает советское прошлое

Местная власть должна активнее помогать военным. Указ с таким призывом недавно подписал Петр Порошенко. Об этом напомнил первый заместитель главы Администрации президента, представитель главы государства в правительстве Виталий Ковальчук.

Он добавил, что в документе говорится о шефстве над подразделениями Вооруженных сил, Национальной гвардии и Государственной пограничной службы Украины.

Что шефство даст военным на практике и готовы ли помогать гражданские, спрогнозировал в эфире радиостанции Голос Столицы военный эксперт Игорь Левченко.

(текст публикуется на языке оригинала)

Що це за шефська допомога від місцевої влади? Це поняття визначено в указі президента?

― Наскільки я розумію, такого формулювання в указі президента немає. Але, на мою думку, наскільки я можу оцінити ситуацію, мова все ж таки більше йде не так про матеріальний, а більше про, можливо, морально-психологічний стан та інші аспекти. Тобто в даному випадку даний указ і заклик Адміністрації президента спрямований більше на посилення єдності між українським суспільством і українськими збройними силами, не тільки збройними силами, всіма військовими формуваннями. Якщо казати про шефську допомогу, то саме як шефська допомога треба розуміти, що це такий термін тягнеться ще з радянських часів, коли були відповідні відносини, але не між армією і суспільством, а між якимись потужними організаціями і школами тощо. Воно існувало і було достатньо популярним. Система цієї шефської допомоги існувала в 1990-х роках, на початку 2000-х і була, в першу чергу, спрямована на те, щоб місцева влада банально підтримувала матеріально не грошима, а часто навіть продуктами військовослужбовців, які базувались в тому чи іншому адміністративному районі чи області. Найбільш виражена шефська допомога, наприклад, в ЗС існувала у військово-морських силах, коли якщо ми згадаємо, то більшість кораблів військово-морських сил носили назви міст і, як правило, те місто, назва якого було надана військовому кораблю, брало шефство над ним і ця шефська допомога полягала в банальному наданні якихось матеріальних ресурсів для того, щоб поліпшити становище військовослужбовців даної військової частини корабля тощо.

Правильно розуміємо, що якщо мова йде про умовне шефство, то ця допомога необов’язкова?

― Звичайно, обов’язковості тут немає. Тим більше, якщо ми подивимось на структуру адміністративної влади в Україні, то президентська вертикаль має повноваження щодо адміністрацій районних і обласних. Зараз у нас проводиться децентралізація і роль цих адміністративних органів, в першу чергу, районних адміністрацій знижується і може бути взагалі нівельована. Знову ж таки, на мою думку, тут мова йде більш про нематеріальний аспект співробітництва місцевої влади з військовими. Це може бути, але одна з головних, це залучення до патріотичного виховання військовослужбовців, проведення відкритих дверей у військових частинах. Просто цим указом надається напрямок, бо, в принципі, наскільки я розумію, місцева влада, особливо на такому низовому рівні достатньо часто виступає як такий собі волонтер з допомоги Збройним силам. Це просто більше задаються, можливо, певні рамки і бажані напрямки цього співробітництва відповідними заявами і указами Адміністрації президента.

Таке волонтерство або шефство могло б вилитись в те, що влада на місцях могла б, наприклад, будувати житло для військовослужбовців чи створювати умови навколо частин?

― Місцева влада, звичайно, сама за свої кошти не може будувати для військових житло, але може сприяти. Наприклад, тому ж Міноборони в отриманні ділянок для побудови житла. Наприклад, перебирати на себе або розподіляти відповідальність за облаштування інфраструктури як навколо військових частин, так і там, де будується житло для військовослужбовців. Тобто насправді напрямків такого співробітництва достатньо багато і, в принципі, наскільки я розумію, бажання на місцях у місцевих адміністрацій і місцевої влади також присутнє.

ИСТОЧНИКhttp://rian.com.ua
ПОДЕЛИТЬСЯ