Навіщо Луценко вирішив зробити з Мураєва в’язня сумління

Учора Генпрокуратура та НАБУ наввипередки демонстрували свою ефективність. «Орли» Ситника повідомили про те, що ними відкрито 37 кримінальних справ проти найвищих посадовців держави. Однак в Бюро не уточнили, за якими статтями. Та й до реальної перспективи підтримки доводів обвинувачення у суді поки нічого невідомо.

А у Юрія Луценка вчора повідомили про завершення розслідування по Іловайській трагедії. Що ж змогли встановити слідчі за майже три роки розслідування? По-перше, у документах справи говориться про масові випадки дезертирства українських військових та невиконання наказів вищого керівництва. По-друге, про «окремі помилки керівництва АТО під час планування та проведення військових операцій, які не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням тяжких наслідків». Такі висновки дуже нагадали «совок» часів Другої світової, де винуватим був будь-хто окрім ожирілих генералів в штабах.

Зрозуміло, що з боку Росії під Іловайськом були підрозділи щонайменше п’яти бригад, а також кілька десантних полків, чия участь стала вирішальною для створення котлу. Утім, можна прогнозувати, що питань до «окремих помилок» з боку командування все рівно в соцмережах виникне ще чимало. Особливо в контексті того, що в Києві начебто ще до прориву російських військ через український кордон мали можливість вивести війська з пропащого п’ятачку. Варто додати, що на експертизах, проведених ГПУ, стоїть гриф «цілком таємно». А отже тепер будь-хто зможе звинувачувати владу у приховуванні інформації про дії Генштабу та вищого політичного керівництва від українського суспільства.

Цікавим з політичної точки зору стало учорашнє повідомлення про те, що Генпрокуратура взялася за одіозного нардепа Євгена Мураєва – власника телеканалу «NewsOne» та колишнього «регіонала», якого тривалий час пов’язували з сім’єю прем’єра-втікача Миколи Азарова, і який разом з Вадимом Рабиновичем створив партію «За Життя».

В ГПУ встановили, що Мураєв подав до Національного агентства щодо запобігання корупції (НАЗК) електронну декларацію за 2015 рік, в якій вказав 2 млн доларів, 1 млн євро і 18,5 млн гривень готівкових коштів. Крім того, вартість задекларованого автомобіля становить 960 тис. гривень. При цьому за даними Державної фіскальної служби, доходи Мураєва за 2007-2015 роки склали лише 1 751 957 гривень. Виходить серйозна дірка. В результаті, суд задовольнив клопотання прокурора і призначив позапланову документальну перевірку по Мураєву за період з 1998 по 2016 рік.

Мураєв вже заявив про те, що влада таким чином хоче його «виключити з політичного процесу». Таким чином, Мураєв вже почав ліпити з себе в’язня сумління. Тим паче, що в нього для цього є шикарний інформаційний майданчик у вигляді власного телеканалу. І виключити Мураєва з «процесу» справді не так-то просто. Складається стійке враження, що подібною справою ГПУ, навпаки, підіграло Мураєву, якого останнім часом називають «торпедою» влади, спрямованою на дефрагментацію колишнього «регіоналівського» електорату на Сході України. Разом з Рабиновичем Мураєв непогано піднявся, ховаючи надії «Опоблоку» на те, щоб консолідувати латентно-«ватного» виборця навколо себе.

Вочевидь, вже за кілька тижнів Юрій Луценко відправить до Верховної Ради подання на позбавлення депутатської недоторканності з Мураєва. Варто нагадати, що раніше генпрокурор анонсував вже 40 аналогічних подань. Як показала історія з шістьма липневими поданнями, на який особливий результат тут розраховувати не варто. Хіба що Луценко зможе перемогти Ситника на піар-змаганнях з того, хто намалював більшу кількість папірців до регламентного комітету ВР.

ИСТОЧНИКdepo.ua
ПОДЕЛИТЬСЯ