Українська армія: що придбала і втратила за чверть століття

Після того, як розпався Радянський Союз, на карті світу постала незалежна Україна, яка отримала у спадок одне з найбільш потужних угруповань військ на території Європи, оснащене ядерною зброєю і цілком сучасними зразками військової техніки і озброєння.
У той період часу на українській території дислокувалася 3 загальновійськових, 2 танкові армії, 1 ракетна армія, 4 повітряних армії, 1 армійський корпус, а також Чорноморський флот і окрема армія Протиповітряної оборони. В цілому угруповання військ налічувало близько 780 тисяч чоловік особового складу, 7 тисяч бойових броньованих машин, 6,5 тисяч танків, близько 1,5 тисячі бойових літаків, а також понад 350 кораблів, понад 1200 стратегічних ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет і 2, 5 тисячі одиниць тактичної ядерної зброї.У серпні 1991 року було прийнято рішення про створення ключового відомства — міністерства оборони України та взяття під юрисдикцію Верховної Ради всіх військових формувань колишнього СРСР. Цим було покладено початок Збройним Силам України.Незважаючи на те, що кожен новий глава військового відомства пропонував свою реформу, фактично до кінця 90-х років все реформування зводилося до банального скорочення. За перші кілька років незалежності під скорочення потрапили понад 3,5 тисячі різних військових структур і більше половини (410 тисяч) чоловік особового складу. Крім цього, значно зменшилася кількість озброєння і військової техніки: танків і броньованих бойових машин стало менше майже на 2,5 і 2 тисячі відповідно, вертольотів — на 250 одиниць, бойових літаків на 600 одиниць.Таким чином, станом на 2000 рік українська армія налічувала 310 тисяч чоловік особового складу та 90 тисяч співробітників з числа цивільних.Якщо говорити про озброєння, то фактично до 2005-2006 року нічого нового в українських збройних силах не з’явилося. Використовувалися запаси техніки, які залишилися з часів Радянського Союзу. Втім, і соціальний захист військовослужбовців залишав бажати кращого. Відсутність будь-яких соціальних гарантій, низька зарплата в кінцевому підсумку призвели до падіння престижу військовослужбовців. Рівень професіоналізму не тільки серед контрактників, але і серед офіцерів, значно впав.Це й не дивно, адже підготувати добре навчених бійців за кілька років контрактної служби просто неможливо. Для цього необхідні виїзди на полігони з інтенсивними тренуваннями і стріляниною. Але оскільки грошей на це не вистачало, то і навчання доводилося скорочувати до мінімуму, буквально на пальцях пояснюючи бійцям, як потрібно воювати. Про солдатів строкової служби взагалі говорити не доводилося, оскільки рік служби — це надто мало навіть для того, щоб засвоїти теорію.З 2006 року військове відомство починає частково закуповувати озброєння і військову техніку. Те, що дісталося Україні з радянських часів, в законсервованому стані знаходилося на військових складах і арсеналах. Та техніка, яка використовувалася, поступово зношувалися і вимагала ремонту. Але в той же час, фінансування було досить мізерним, тому і закупівлі були не такими масштабними, як би хотілося.Таким чином, в період з 2006 до 2012 року відомство закупило близько 60 танків Т-64 БМ «Булат», 100 100-міліметрових протитанкових ракет «Стугна», 100 125-міліметрових танкових ракет «Комбат», близько двох десятків модернізованих військових літаків МіГ -29, МіГ-29МУ1, Л-29, Л-39М1, Су-25, Су-25М1. Більшу частину військових закупівель становила автомобільна техніка, комплексні динамічні тренажери танків, літаків і вертольотів, радіолокаційні засоби спостереження, десантні парашутні системи, маскувальні сітки, аварійно-рятувальне та водолазне обладнання для кораблів, рятувальні плоти, засоби індивідуального захисту для хімвійск, навігаційна апаратура.За той же період часу на озброєння української армії було прийнято ще менше озброєння і військової техніки. Зокрема, це автомобіль підвищеної прохідності КрАЗ в декількох модифікаціях, багатофункціональні автомобілі УАЗ, танк БМ «Оплот», бронетранспортери БТР-4Е і БТР-79Ді, ракета «Комбат», переносний протитанковий ракетний комплекс «Стугна-П», а також високоточний артилерійський боєприпас «Квітник» і снайперська гвинтівка ВТ APR308 калібру 7,62 міліметра.Правда, не варто забувати, що Україна з 1994 року є активним учасником міжнародної програми «Партнерство заради миру». На території України тільки в 2011 році було заплановано і проведено 11 міжнародних військових навчань за участю армій НАТО і Сполучених Штатів Америки. Серед них і такі значимі, як українсько-американські морські навчання Sea Breeze, Rapid Trident, «Слов’янська співдружність», «Перспектива». Заслуговує на увагу і «Адекватне реагування» — командно-штабні військові навчання, які стали свого роду випробуванням для української армії, для проведення яких було задіяно 15 полігонів, близько 2,5 тисяч одиниць військової техніки, 33 кораблі, 40 літаків, 31 вертоліт і близько 10 тисяч чоловік особового складу. Для проведення повітряних навчань були задіяні літаки Су різних модифікацій, МіГ-29, а також безпілотники-розвідники «Рейс» і «Стриж».Крім цього, українські військові відмінно проявили себе і в ході багатонаціональних навчань, і в складі миротворчих місій в Косово, Ліберії, Судані та Конго.
На жаль, відсутність достатнього фінансування та уваги з боку держави призвело до того, що в момент, коли країна опинилася на порозі війни, армія була в жалюгідному стані. Частина військових кораблів була втрачена в зв’язку з подіями в Криму, частина техніки повернулася в непридатному для застосування стані. Приблизно половина морських офіцерів фактично зрадили країну, зрадили присязі і залишилися служити під прапором країни-окупанта.Крім того, непідготовленість військовослужбовців і відсутність професіоналізму і достатнього фінансування призвели до значних втрат особового складу і військової техніки в зоні проведення антитерористичної операції на сході України. Втім, за дуже короткий рок українська армія, наче Фенікс, зуміла відродитися з попелу. В даний час збройні Сили України сильні, як ніколи. Військо в його сьогоднішньому вигляді настільки відрізняється від того, що було ще півтора роки тому, що цілком можна говорити про дві абсолютно різні армії.Українські піхотні війська мобільні, грамотні і сильні. Десантники обзавелися не тільки сучасним тактичним озброєнням і амуніцією, а й танками. Модернізується і озброюється авіація. Артилерія також розвивається. Фактично за півтора року вона зробила двадцятирічний стрибок. І зараз замість нескінченних пристрілок працює цифрове обладнання. Є навіть система управління боєм. В українській армії з’явилися екіпажі-снайпери, які можуть за один бій знищити пару-трійку танків противника. І на найвищому рівні діють війська спецоперацій і війська протиповітряної оборони.Українська армія за останні півтора-два роки здійснила гігантський стрибок у своєму розвитку. На жаль, це сталося не тому, що до цього прагнула влада, а тому, що з’явилася реальна загроза українській державності. За справу взялися волонтери та небайдужі люди, які не тільки ремонтують і модернізують військову техніку, а й постачають її на передову. Згодом підключилася і держава. Вітчизняний військово-промисловий комплекс, який довгі роки животів у злиднях і практично змирився з відсутністю військового замовлення, в даний час активно працює: ремонтується і модернізується знята зі зберігання військова техніка, розробляються нові зразки озброєння. Втім, потреба армії в новому озброєнні у багато разів перевищує можливості вітчизняного оборонного комплексу.Якщо говорити безпосередньо про те, яке озброєння і техніку українські збройні сили отримали протягом 2014-2016 років, то в першу чергу необхідно відзначити основний бойовий танк БМ «Булат» — модернізований Т-64, танк Т-84У «Оплот», модернізований танк Т-80. Варто сказати, що деякі зразки були розроблені досить давно, але виготовлялися виключно на експорт. Це, зокрема, бронетранспортер БТР-3, експортний варіант якого — БТР-3Е1 тільки в травні 2014 року з’явився на озброєнні Нацгвардії, а в грудні того ж року — і в Збройних Силах. Це і БТР-4 «Буцефал», що надійшов на озброєння армії лише в 2014 році, а до цього поставляється до Іраку. Бронетранспортер «Дозор-Б» був спроектований ще в 2005 році, але в серійне виробництво запущений лише в 2015.Крім цього, вітчизняний ВПК запропонував і нові зразки військової техніки та озброєння. В першу чергу, це бронеавтомобілі «Кугуар», «Спартан», «Шрек», «Кобра», «Раптор». З’явилися і нові командні машини — україно-британський зразок Saxon, український «Світязь», а також тактичний ракетний комплекс «Сапсан», станція радіотехнічної розвідки «Кольчуга».Отримали армійці також:
— Нові міномети: КБА-118, КБА-48м, М120-15 «Молот»;
— Інженерну техніку: БРЕМ-4, БРЕМ-84, БМУ-84, ІМП-2, БАТ-2, МДК-3;
— Стрілецьку зброю: пістолет Форт-14, Форт-17, автомати Форт-221/224, Форт-227, MZ-10/15, модернізовані АК-74, АКС-74, снайперські гвинтівки Z-10, Форт-301, VPR -308/388, кулемети Форт-401, модернізовані РПК-74, КМ-7,62, КТ-12,7, гранатомети УАГ-40, протитанкові гранатомети «Корсар», «Скіф», «Стугна-П».Повітряні сили отримали навчально-військові літаки Су-27УБ1М, Су-27УП1М, бойові літаки Су-27П1М, Су-27С1М, модернізовані літаки Л-39М, військово-транспортний літак Ан-70, десантно-транспортний вертоліт Мі-8МСБ-В, Мі -24ПУ1.Крім техніки, було закуплено нову, більш практичну і якісну форму, системи захисту, тактичну амуніцію, навігаційну і спеціальну апаратуру, радіостанції, тепловізори, безпілотники. Не варто забувати і про техніку, яка збереглася на військових складах і арсеналах, і яку в даний час активно розконсервовують, ремонтують і модернізують: «Гради», «Гіацинти», «Оси», «Півонії», «Гвоздики».Планується, що військово-промисловий комплекс буде нарощувати потужності, що не тільки забезпечить першочергову потребу армії, але дозволить поставляти українським військам найсучаснішу високотехнологічне зброю. Необхідно відзначити, що сучасна бронетехніка і зразки зброї мають характеристики на рівні кращих світових зразків, а за деякими параметрами навіть набагато кращі за світові аналоги.Так і має бути. Україна не має іншого шляху, окрім як продовжувати нарощувати бойову міць, модернізуючись під стандарти НАТО. Тільки з сильною армією ми зможемо довести світові, що з Україною потрібно рахуватися.
ПОДЕЛИТЬСЯ